День скорботи і вшанування пам'яті жертв
війни у Хідновицькому НВК 22 червня, у день початку Другої світової війни, яка забрала життя
кожного п’ятого українця, в Україні відзначається День скорботи і вшанування
пам'яті жертв війни. Такими словами
звернулася до присутніх директор Хідновицького НВК Мостиського району О.Гнатищак.
Пам’ять людська! Через велетенський швидкоплин десятиліть прориваються до нас спогади-миттєвості найстрашнішої і найжорстокішої в історії нашого народу війни..
22-е червня 1941 року, 4.00 ранку, мить…, шквал крові, болю і смерті . Він тривав кілька довгих років, одних із найдовших років у житті тих, кому вдалося пережити весь цей жах на нашій землі. А багатьом не вдалося...
Сьогодні вже мало залишилося серед живих тих, хто зі зброєю в руках захищав тоді нашу країну. З кожним роком їх невблаганно стає все менше і менше. Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам'ять про них.
Сьогодні, потерпаючи від кривавої військової агресії на сході країни, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, захищають наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір. Вічна пам'ять загиблим. Честь і слава живим героям!
Учні школи біля пам’ятної дошки, на якій викарбовано імена загиблих односельчан, прочитали вірші українських поетів присвячені тим героїчним подіям в житті українського народу і вшанували пам'ять про них хвилиною мовчання.
Пам’ять людська! Через велетенський швидкоплин десятиліть прориваються до нас спогади-миттєвості найстрашнішої і найжорстокішої в історії нашого народу війни..
22-е червня 1941 року, 4.00 ранку, мить…, шквал крові, болю і смерті . Він тривав кілька довгих років, одних із найдовших років у житті тих, кому вдалося пережити весь цей жах на нашій землі. А багатьом не вдалося...
Сьогодні вже мало залишилося серед живих тих, хто зі зброєю в руках захищав тоді нашу країну. З кожним роком їх невблаганно стає все менше і менше. Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам'ять про них.
Сьогодні, потерпаючи від кривавої військової агресії на сході країни, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, захищають наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір. Вічна пам'ять загиблим. Честь і слава живим героям!
Учні школи біля пам’ятної дошки, на якій викарбовано імена загиблих односельчан, прочитали вірші українських поетів присвячені тим героїчним подіям в житті українського народу і вшанували пам'ять про них хвилиною мовчання.
Паук Любомира Мирославівна
Немає коментарів:
Дописати коментар