«Правда про
голодомори в Україні».
Під такою
назвою в 6 класі пройшов 23
листопада Хідновицького НВК перший урок.
У вступному слові класний керівник
відзначила: «Голодомо́ри в Украї́ні — неодноразова масова загибель людей від
голоду на території УРСР, спричинена зумисними діями сталінської влади і
спрямована на геноцид корінного населення. Найвідомішим і визнаним на
міжнародному рівні голодомором є масове вимирання українців у 1932—1933 роках.
Визначення «голодомор» вживається також для голоду 1921—1923 та 1946—1947
років. Коли дослідники говорять про Голодомор 1932-33 рр., мається на увазі
період з квітня 1932 по листопад 1933 рр. Саме за ці 17 місяців, тобто,
приблизно за 500 днів, в Україні загинули мільйони людей. Пік голодомору
прийшовся на весну 1933 року. В Україні тоді від голоду вмирало 17 людей
щохвилини, 1000 - щогодини, майже 25 тисяч - щодня... Найбільш постраждали від
голоду колишні Харківська і Київська області (теперішні Полтавська, Сумська,
Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська (землі сучасної України за
винятком семи західних областей, Криму і Південної Бессарабії, які тоді не
входили до УСРР)) та Кубані. На них припадає 52,8% загиблих. Смертність
населення тут перевищувала середній рівень у 8-9 і більше разів».
Ведуча
Кебус Анна наголосила, що «у світі чимало знайдеться таких жахливих
трагедій, як голодомор 1932–33-го років в Україні. Найжахливішим у трагедії
голоду було те, що для нього не було об’єктивних причин».
Учні-історики
Бішко Олена та Павлівська
Юлія відзначили, що «селянин був працьовитий, розсудливий клас – клас
господарів на землі, який і чути не хотів про колективізацію. Тому голод був
заздалегідь спланований державою в особі
Й.Сталіна та його вірних «однодумців».
Він забрав від 7 до 10 мільйонів людей. Третина всіх померлих від голоду
– діти. Вони виявились найменш захищеними, не брали участі у колгоспному
виробництві й не отримували
рятівних 100-300 грамів хліба на працюючого. В Україні було 55 тисяч
сіл і в кожному помирали діти».
Учні-читці
Васильців Артур, Курило Катерина, Юрчак
Максим підготували виразне читання віршів про голод, монологи горе-матері та
голодної дитини.
Учні-ілюстратори підготували ілюстративний матеріал, літературно-журнальну
виставку «Мовою документів».
ü Спланована конфіскація урожаю зернових та усіх
інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади впродовж
Голодомору 1932—1933 безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у
мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в
резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодомору. Попри те, що
злочинні дії представників сталінської влади, що спричинили смерть людей
голодом, кваліфікувалися згідно з нормами тогочасного радянського кримінального
законодавства як вбивство, причини цього масового злочину ніколи в СРСР не
розслідувалися та ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс
покарання при тому, що навіть найвище керівництво СРСР, включаючи Сталіна,
знало про факти загибелі людей від голоду[14]. Впродовж десятиліть масове
вбивство людей штучним голодом не лише навмисно замовчувалося радянською
владою, але й взагалі заборонялося про нього будь-де згадувати. У порівнянні,
голод у Поволжі 1921-1922 роках та голод під час блокади Ленінграду в роки
Другої світової війни висвітлювались в радянських засобах масової інформації та
історичній літературі. Бездіяльність радянської прокуратури та інших органів
влади стосовно факту злочину масового вбивства людей штучним голодом яскраво
демонструє дійсний, а не декларований,— на словах чи на папері,— стан
реалізації «радянської законності» у тоталітарній радянській державі.
У дослідженнях Джеймса Мейса та Роберта
Конквеста автори доводять, що Голодомор відповідає загальноприйнятому
визначенню геноциду. 24 країни офіційно визнали Голодомор геноцидом
українського народу. Відповідно до соціологічного опитування, проведеного 2010
року, 60 % громадян України вважають Голодомор геноцидом. 2003 року Український
парламент назвав, а 2006 — офіційно визнав Голодомор геноцидом українського
народу. 2010 року судовим розглядом завершилася кримінальна справа за фактом
здійснення злочину геноциду. Винними суд визнав сім вищих керівників СРСР та
УСРР, і констатував, що за даними науково-демографічної експертизи загальна
кількість людських втрат від Голодомору становить 3 мільйони 941 тисяча осіб. Також за даними слідства було визначено, що втрати
українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб.
У тому ж таки 1933 році, користуючись
заляканістю і фізичною нездатністю до будь-якого опору серед селян, було
заборонене вживання української мови у пресі, школах і при веденні документів
на Кубані та на території теперішніх Ростовської, Воронізької, Курської,
Білгородської, Брянської областей РФ, на території яких існували українські
села і містечка, а також розстріляно тих, хто намагався підраховувати кількість
жертв. В Росії ця тема досі під негласним табу.
Шестикласники прийшли до висновку, що
голодомор 1932-33 років був актом
геноциду проти українського
народу і пройшов такі етапи:
-
примусова суцільна колективізація;
-
штучне створення умов для голодомору як засобу упокорення селянства.
Класний керівник 6 класу Яцула Г.Р.
